Булінг в учнівському середовищі.

Пропонуємо увазі освітян матеріал, що допоможе розглянути тему булінгу в шкільному середовищі з теоретичних позицій та з позиції практики, як актуальну соціально-педагогічну та психологічну проблему сучасності, визначити поняття булінгу, сутнісні ознаки, основні причини, форми прояву цього явища, визначити його основні риси, проаналізувати основні механізми його розвитку, рольову структуру булінгу та висвітлити наслідки для всіх учасників цього явища (для жертв булінгу, булерів, спостерігачів).
Ключові слова:
булінг, насильство, агресія, третирування, цькування, булер, жертва булінгу, спостерігач.
Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш називатися людиною. (Сааді)
Cеред сучасної учнівської молоді останнім часом надзвичайно загострилася проблема насильства, довготривалих агресивних проявів та третирування у міжособистісних стосунках підлітків, здійснюваних самими дітьми одне до одного. За своєю сутністю третирування - це специфічна форма агресивної поведінки, при якій сильніший (авторитетний) учень (або учні) систематично переслідує іншого (слабкого, аутсайдера). Ситуація третирування не обмежується лише ролями «агресора» та «жертви», вона залучає інших однокласників, роблячи їх активними або пасивними учасниками цих відносин. Такі стосунки отримали назву шкільний булінг, розповсюдження якого впродовж останніх років визнано в освітній практиці та є соціальною проблемою.
Явище булінгу надзвичайно поширене у сучасній школі, педагоги багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно усівати його, але цю проблему іноді замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. За таких умов проблема не усувається, навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокіших проявів. Запобігання та профілактика випадків шкільного насильства є найважливішим завданням педагогів та психологів, оскільки жорстоке ставлення до дитини неминуче призводить до низки руйнівних наслідків, а саме:
· педагогічних наслідків: шкільна дезадаптація, академічна неуспішність;
· психологічних наслідків: психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація;
· медичних наслідків: травматизація або суїцид.
Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) - це форма психічного насильства у вигляді утиску, дискримінації, цькування, травлі, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного та психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей, які не здатні захистити себе в даній ситуації. Булінг - явище глобальне і масове.
Булінг характеризують чотири головні компоненти:
- по-перше: це агресивна і негативна поведінка; - по-друге: булінг здійснюється систематично; - по-третє: булінг відбувається у взаємостосунках, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні можливості; - по-четверте: булінгова поведінка є навмисною.
Мотивацією до боулінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба у підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність і віктимність; наявність у дитини-жертви психічних і фізичних вад; відсутність предметного дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба у самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб. Булінг також може виникати як компенсація за невдачі у навчанні, суспільному житті, а також від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих, при недостатній увазі з боку дорослих тощо; як крайня міра, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб, і у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні. Булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму.
Рольова структура булінгу має три елементи:
· булер, або булі: переслідувач, агрессор;
· жертва;
· спостерігачі.
Виходячи із практичних спостережень, можна визначити наступні форми шкільного булінгу:
1. Фізичний шкільний боулінг - умисні поштовхи, удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду знущання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви), фізичні приниження та ін. Серед характерних ознак фізичного булінгу можна виокремити:сліди від ударів, гематоми, синці, подряпини, порізи, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі. Коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент.
Сексуальний боулінг є підвидом фізичного та означає дії сексуального характеру. Його важко розпізнати, тому що жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається у собі, постійно плаче насамоті, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду.
2. Психологічний шкільний боулінг - насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає дитині психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість жертви. До цієї форми можна віднести:
· вербальний булінг: образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток, словесне приниження, бойкот та ігнорування, залякування, використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви до здійснення певних дій, систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини), задерикуватість, ігнорування або ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом), психологічне приниження, погрожування тощо. Для дітей, які зазнали проявів вербального булінгу характерні наступні ознаки: вони часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом, знервовані або відсторонено замкнуті, прикидаються хворими, щоб уникнути відвідування школи, мають яскраво виражені прояви страху, нервові тики, нічні скрикування, відлюдькуватість, замкнутість.
· вимагання (грошей, коштовних або інших речей, їжі, примус що-небудь вкрасти);
· кібербулінг - новітній спосіб знущання з використанням електронних засобів комунікації, який включає: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі та ін.). Серед характерних ознак кібербулінгу можна визначити наступні: дитина дуже багато часу перебуває в Інтернеті, спілкуючись у соціальних мережах, буває при цьому знервованою, полохливою, сумною та тривожною, в дитини проблеми зі сном, вона проситься залишитись удома й не ходити до школи чи відмовляється від улюблених занять. Іноді це може бути її єдиним способом соціалізації.
Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (бійки, стусани, поштовхи тощо), а от дівчатка більш охоче користуються вербальними формами тиску. А втім, ця різниця дуже відносна.
У своїй загальновідомій книзі «Булінг в школі: що ми знаємо і що ми можемо зробити?», норвезький психолог Дан Ольвеус визначає наступні типові риси учнів, схильних ставати булерами, або булі:
· вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі;
· вони імпульсивні й легко шаленіють;
· вони часто зухвалі та агресивні у ставленні до дорослих (передусім батьків та вчителів);
· вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
· якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
Типові жертви булінгу, за дослідженням Д. Ольвеуса також мають свої характерні риси:
· вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
· вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні, мають низьку самоповагу;
· вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
· вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими або з молодшими за віком, ніж із однолітками;
· якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.
Діти, що стали жертвами булінгу, проявляють наступні (у тому числі патологічні) особливості поведінки:
· вони прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;
· бояться самостійно йти до школи та зі школи, просять проводити їх, спізнюються на уроки;
· їхня поведінка значно змінюється у бік віктимності;
· в них спостерігаються явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну і апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;
· в них виявляють рваний одяг або пошкоджені речі;
· вони часто просять дати грошей, або крадуть їх;
· в них знижується якість навчання, вони втрачають інтерес до улюблених занять;
· мають постійні ссадини, гематоми, синці та інші травми;
· вони мовчазливі, не бажають йти на контакт;
· як прояв крайнього ступеню: можуть здіснити суїцид.
Характерними рисами спостерігачів учені відзначають відчуття провини та відчуття власного безсилля.
Найчастіше переслідувач, агресор - найпопулярніша особистість у школі або у класі, у якої багато друзів і партнерів, він сильний фізично й енергетично, виділяється зовнішністю, одягом, манерою поведінки, можливо, економічним і соціальним статусом. Він твердий, холодний, емоційно-чуттєво недорозвинений, біль інших його не хвилює. Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях такої дитини, скільки на її місці в групі.
На противагу - ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами, та їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. Ці діти по природі не агресивні, їх поведінка часто викликає роздратування у багатьох однокласників, що робить їх легкою здобиччю і жертвами булінгу та сприяє закріпленню соціально невигідних психологічних рис і стилю поведінки. Дитина-жертва найчастіше самотня, слабкіша фізично, соціально нестійка, нестабільна, по природі може бути відособленою, тихою, може мати відмінні від інших риси характеру: тонку душевну конструкцію, уразливість, плаксивість, добродушність, не конфліктність, поступливість та навіть улесливість. Друзі у такої дитини нечисленні, або і взагалі відсутні від страху за себе.
Ці діти не можуть постояти за себе у класі. У таких випадках знаходиться особа, яка бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.
Зазвичай жертвами шкільного булінгу стають діти, які мають:
o фізичні недоліки: носять окуляри, діти зі зниженим слухом, із порушеннями опорно-рухового апарату; діти, які фізично слабші за своїх однолітків; мають надто низький або надто високий зріст;
o особливості поведінки: замкнуті, відсторонені, тривожні, імпульсивні, плаксиві, нещасливі, діти з проблемних сімей та діти із заниженою самооцінкою;
o особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особливості форми голови, надмірну чи наднизьку вагу тіла;
o недостатньо розвинені соціальні навички: не вміють спілкуватись з однолітками, часто не мають друзів, перебувають під надмірною гіперопікою батьків, невпевнені у собі, відчувають беззахисність;
o відчувають страх перед школою: мають негативне ставлення до школи внаслідок неуспішності у навчанні, підвищену тривожність та невпевненість, страх відвідування окремих навчальних предметів;
o відсутність досвіду життя в колективі: домашні діти, що не відвідували дитячий садок, мають нерозвиненість комунікативних навичок;
o хвороби: епілепсія, енурез, заїкання, дислалія (порушення вимови), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин, що потребує психологічної допомоги.
Булінг у шкільному середовищі впливає на підлітка таким чином, що він не засвоює поняття моралі як суспільного явища, тому в процесі діяльності, організованої взаємодії між школярами не відбувається усвідомлення відповідальності один перед одним та перед колективом.
Шкільний булінг за своєю природою є складним, системним та комплексним соціально-психологічним явищем, яке розвивається в ситуації ворожості, конфліктності, страху. На агресивні та жорстокі прояви поведінки булерів впливають наступні чинники:
· культ насильства у суспільстві;
· негативний вплив кіно, телебачення та інших ЗМІ;
· низький рівень виховання учнів «групи ризику»;
· байдужість з боку батьків;
· комп'ютерні ігри, що мотивують на насильство.
Саме у середній школі відбувається збільшення кількості випадків виникнення та прояву булінгу. Проявляється булінг, як правило, в позаурочний час та у неконтрольованих дорослими місцях. Булінг є внутрішньогруповим процесом та передбачає специфічну групову динаміку.
Окрім лікарів, психіатрів, психологів, які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків або однокласників, до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи та батьки школярів.
Профілактика булінгу передбачає роботу за наступними напрямками:
1. Ознайомлення шкільної громади з особливостями поширення масових негативних явищ серед учнів загальноосвітніх шкіл та загальноприйнятими у світі поняттями «булінг», «третирування», «цькування» з огляду на розуміння проблеми насильства над дітьми та його видами (висвітлення матеріалів на педагогічних радах, засіданнях методоб'єднань класних керівників, батьківських зборах).
2. Просвітницька робота фахівців соціально-психологічної служби школи серед дітей та учнівської молоді щодо попередження насильства з використанням основних форм просвітницької роботи, а саме: лекційної роботи, міні-лекцій, круглих столів, бесід, диспутів, годин відкритих думок, усних журналів, кінолекторіїв, організації конкурсів, фестивалів, акцій, створення клубів із правових знань, організації на базі навчального закладу консультативних пунктів, де всі учасники навчально-виховного процесу можуть отримати консультації практичного психолога, соціального педагога, де можна провести зустрічі з працівниками правоохоронних органів.
3. Формування правосвідомості і правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиток активності, самостійності, творчості учнів, створення умов для самореалізації особистості школярів.
4. Формування у педагогів та батьків навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей з метою формування умінь виокремлювати існуючу проблему.
5. Створення у шкільному середовищі умов недопущення булінгу та відповідного середовища в освітній установі для профілактики та боротьби з негативними соціально-педагогічними наслідками цього явища.
6. Зміцнення захисних сил особистості та організму в протистоянні цькуванню як для умовно здорових дітей та підлітків, так і для тих, які вже мають соматичну або психічну патологію.
7. Проведення бесід з підлітками з метою профілактики булінгу, виступи провідних спеціалістів у системі профілактичної роботи щодо подолання різноманітних форм агресивної поведінки серед підлітків.
8. Визначення переліку організацій, установ, що допоможуть у розв’язанні даної проблеми.
9. Проведення конкурсів соціальної реклами та інформаційних буклетів з проблем профілактики негативних тенденцій у молодіжному середовищі.
10. Розробка пам’ятки для учнів «Скажімо насильству НІ».
11. Розробка програми роботи щодо профілактики булінгу серед підлітків.
12. Затвердження плану діяльності програми «Профілактика булінгу серед підлітків» у структурі діяльності соціально-психологічної служби школи: вибір основних напрямів профілактичної діяльності; форм і методів роботи; визначення професійних обов’язків суб’єктів соціально-педагогічної роботи.
13. Проведення соціально-педагогічних тренінгів, відеолекторіїв.
14. Планування узгодженої діяльності суб’єктів соціально-педагогічної діяльності (учителів, соціальних педагогів, практичних психологів, волонтерів).
15. Налагодження співпраці з центром соціальних служб сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, представниками ВНЗ, ЗМІ, позашкільними установами, недержавними організаціями.
16. Використання засобу шкільної медіації - вирішення конфліктних ситуацій шляхом примирення сторін за участі медіаторів через знаходження оптимального варіанта подолання проблеми, що задовольняє обидві сторони, за взаємного бажання сторін знайти вихід із ситуації.
17. Робота з волонтерами: організація зустрічей волонтерів з представниками соціально-психологічної служби школи, вчителями, учнями та їхніми батьками, ознайомлення з ефективними формами та методами превентивної роботи.
В рамках профілактичної роботи у школі за представленими напрямками ми проводимо наступні заходи з попередження проявів булінгу, які мають систематичний характер:
1. Круглий стіл із застосуванням медіа-презентації з вчителями школи на тему: «Психолого-педагогічна робота з подолання булінгу в підлітковому віці».
2. Виступ психолога та соціального педагога на засіданні членів батьківських комітетів класів, батьківській конференції, батьківських зборах на тему «Булінг: причини, наслідки, методи профілактики та подолання негативного явища».
3. Анкетування учнів з метою виявлення проявів насильства (див. додаток 1).
4. Семінар з елементами тренінгу для учнів 9 - 11 класів «Профілактика булінгу серед підлітків» з метою формування в учнів громадянської відповідальності за наслідки асоціального способу життя.
5. Бесіди психолога, соціального педагога з учнями на тему: «Я - повноцінна особистість держави», «Життя без агресії», «Дізнайся про свої права та обов'язки» з метою формування прагнення підлітків до ведення здорового способу життя; обізнаності учнів у негативізмі булінгу та його наслідків, попередження насильницької поведінки учнів.
6. Тренінги з учнями на тему на вибір: «Як я вмію стримувати негативні емоції. Профілактика проявів агресії», «Умій сказати НІ», «Ми проти насильства у школі», «Формування навичок комунікації», «Формування відповідальності щодо власної поведінки», «Ми - проти агресії».
7. Проведення зустрічей, круглих столів, диспутів, годин відкритих думок, конференцій для неповнолітніх зі шкільним офіцером поліції, спеціалістами правоохоронних та кримінальних відділів поліції, служб соціального захисту, медичних установ та інших зацікавлених організацій на тему «Ми - за життя без насильства», «Права та обов'язки школярів» тощо.
8. Запровадження програми правових знань у формі гурткової та факультативної роботи.
9. Створення інформаційних куточків для учнів із переліком організацій, до яких можна звернутися у ситуації насилля та правопорушень.
10. Створення на базі школи алгоритму реагування на випадки насильства серед дітей: чіткий алгоритм можливих дій, відповідальності та компетенції вчителя, представників адміністрації, психолога і соціального педагога; встановлення їх ролі та обсягу обов'язків у цьому алгоритмі.
11. Бесіди з батьками учнів щодо профілактики булінгу та правил спілкування з дітьми, що потерпають від третирування (див. додаток 2).
12. Виготовлення та розповсюдження учнями профілактичних та пропагандистських буклетів «Явище булінгу - руйнація суспільства».
13. Розробка та використання в роботі соціально-психологічної служби школи «Пам'ятки школяру» (див. додаток 3).
Працівники школи мають реагувати на прояви булінгу за відповідною схемою:
Технології реагування працівників школи на виявлені або встановлені факти булінгу:
1. При встановленні факту або підозрі на наявність булінгу батьки або вчитель повідомляє про це адміністрацію закладу.
2. Адміністрація спільно із соціально-психологічною службою школи невідкладно реагує на представлені факти.
3. Безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами.
4. Бесіда з учнями класу щодо з'ясування проявів булінгу.
5. Бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування.
6. Бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася та визначення шляхів її подолання.
7. Відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.
Рекомендації класному керівникові у випадку, якщо цькування в класі вже почалося:
Важливо оголосити дітям, як ви до цього ставитеся. Говоріть не про жертву, а про кривдників, фокусуйтеся на їх неприпустимих якостях. Наголосіть, що ви будете дуже засмучені, якщо дізнаєтеся, що у вашому класі є діти, яким приємно когось ображати і мучити. Твердо акцентуйте, що така поведінка неприпустима, і ви в своєму класі цього терпіти не маєте наміру. Зазвичай цього буває достатньо, щоб кривдники принишкли (вони часто боязливі). На тлі затишшя можна приймати заходи по підвищенню статусу дитини-жертви і знайти для нього комфортне місце у класному колективі.
Перш за все поговоріть з дитиною, що постраждала та виступає в ролі жертви. Поясніть їй, що ви не зможете захищати її, якщо не будете твердо впевнені, що сама вона не провокує булерів. Скажіть, що вам дуже важливо бути справедливим вчителем і нікого не карати марно; візьміть з дитини слово, що вона не буде переходити до помсти, навіть якщо її дражнять. По-друге, підкажіть дитині, як краще поводитися, щоб булери швидше припинили третирування. Кривдники отримують задоволення не від самого процесу виголошення образливих слів, а від ефекту, якого досягають. Коли жертва плаче, сердиться, намагається заперечувати, тікає, вони відчувають свою владу над нею. Якщо ж колишня жертва відповідає сама весело і технічно, її перестають цькувати.
Поведінка дорослих (вчителів, психологів, соціальних педагогів та батьків) у спілкуванні з жертвами третирування має відповідати певним вимогам, оскільки від їхнього ставлення до проблеми та уміння контактувати з дитиною залежить вирішення ситуації. Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою боулінгу, мають говорити:
· Я вірю тобі. Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему;
· Мені дуже шкода, що це вібдбулося з тобою. Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.
· У цому немає твоєї провини. Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, що деяким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому єтапі - спрямувати зусилля на подолання проблеми.
· Добре, що ти зумів сказати мені про це. Це впевнить дитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.
· Я люблю тебе і намагатимусь зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека. Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації.
Пропонуємо перелік заходів, які повинен вжити педагог, щоб уникнути ситуації появи аутсайдера в дитячому колективі:
- з самого першого дня роботи з класом слід припиняти глузування над невдачами ровесників. Всі ми можемо помилятися, і кожен з нас має право на помилку;
- також слід уникати висміювання, перехвалювання, наклеювання ярликів та зайвого порівняння дітей, не допускати віддавання переваги деяким учням, не підтримувати глузувань, насмішок на адресу певних осіб, суворо припиняти їх, розбір помилок необхідно робити не називаючи прізвищ або індивідуально;
- підтримувати дітей, що стали жертвами;
- якщо репутація дитини якимось чином зіпсована, необхідно дати їй можливість показати себе у вигідному світі, підтримати її досягнення;
- треба заохочувати дитину приймати участь у загальних заходах;
- непопулярних дітей дуже травмує ситуація, коли при розподілі на пари їх ніхто не обирає; якщо команда програє також можуть звинуватити цю дитину; треба продумувати вибір командних ігор та заходів;
- планомірно працювати з родинами, обов'язково цікавитися у батьків про проблеми дитини (заїкання, енурез, інші хвороби);
- підтримувати в учнів адекватну самооцінку;
- контролювати ситуації виникнення цькування та невідкладно реагувати на них;
- у разі виявлення булінгу - невідкладно поговорити з переслідувачами та з'ясувати, чому вони пристають до жертви, звернути увагу на почуття жертви;
- вчити учнів бути толерантними, емпатійними до однокласників, вміти допомагати та підтримувати один одного у скрутних ситуаціях, вміти регулювати власну поведінку, не піддаватися на провокацію, вміти сказати «ні», не терпіти знущань, не соромитись привернути увагу до себе та своїх проблем, звертатись по допомогу до дорослих;
- акцентувати увагу учнів на дотриманні правил поведінки у школі.

Алгоритм діяльності шкільних практичних психологів

при виникненні ситуацій булінгу:
1. Ознайомлення учасників навчально-виховного процесу з нормативно - правовою базою та регулюючими документами щодо превенції проблеми насилля в освітньому середовищі.
2. Ініціювання, обговорення та планування спільних дій адміністрації, соціально-психологічної служби, педагогічного колективу, учнівського самоврядування та батьківської громадськості, спрямованих на подолання виявлених недоліків у роботі навчального закладу з окресленої проблеми.
3. Накопичення матеріалів, що підтверджують актуальність проблеми у певному класі. Збір необхідної інформації психологом та соціальним педагогом про прояви булінгу серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі.
4. Діагностика психологічної атмосфери, системи взаємостосунків між однокласниками, соціометрія у класних колективах, де виявлено булінг.
5. Виявлення булерів, а також - реальних та потенційних жертв.
6. Створення умов недопущення явища булінгу.
7. Швидке і грамотне роз'єднання жертви з відповідними стресовими впливами булерів.
8. Роль учителя у такому алгоритмі має бути чітко визначена і досить обмежена. Учитель має надавати дитині-агресору та постраждалій дитині лише первинну допомогу, а потім передавати її фахівцям соціально-психологічної служби школи.
9. Узагальнення результатів спостережень та діагностики психологічної атмосфери у класному колективі.
10. Визначення переліку можливих дій, спрямованих на припинення агресивної поведінки учнів. Вибір найефективніших способів досягнення мети.
11. Індивідуальна або групова (за необхідністю) психологічно-корекційна робота з жертвами булінгу.
12. Проведення семінарів, тренінгів, круглих столів, годин відкритих думок, бесіди з учнями щодо переваги здорового мікроклімату у класному колективі над проявами насильства.
13. Коригування наявних агресивних форм поведінки булерів та формування нових форм поведінки учнів переважно за допомогою прикладу педагогів.
14. За необхідності - залучення іншіх фахівців: психологів, психотерапевтів, представників служб у справах дітей, кримінальної поліції, громадських організацій тощо.
15. Формування у педагогів навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей з метою формування єдиного погляду на існуючу проблему. Недопущення проявів психологічного насильства до дітей з боку вчителів у вигляді порівнянь, навішування ярликів, ігнорування почуттів дітей та їхніх скарг на цькування.
16. Подолання егоцентризму в учнів та розвиток у них емпатійних якостей, асертивних та гуманістичних комунікативних здібностей, адекватної самооцінки, самоконтролю та здатності до саморозвитку, критичності мислення, соціальної адаптованості та індивідуальних механізмів подолання важких станів і переживань.
17. Формування у жертв булінгу ціннісного ряду, способів соціалізації, стійкого ставлення до негативних явищ та негативних почуттів.
18. Робота з класним колективом з корекції поведінки, покращення взаємостосунків та надання допомоги дитині-агресору та дитині - жертві.
19. Робота з дітьми що мають прояви агресивної поведінки спрямована на:
- заміщення агресії серед дітей, які схильні до агресивного ставлення до інших;
- розвиток соціальних та комунікативних навичок, індивідуального виявлення та призупинення проявів агресії, заміни агресивної поведінки на асертивну, формування та розвиток загальнолюдських моральних цінностей, толерантності.
- корекцію взаємовідносин з оточуючими;
- подолання характерної риси агресорів - егоцентризму;
- розвиток стійкого і виразного інтересу до якого-небудь виду діяльності;
- виховання вольових рис характеру: уміння доводити справу до кінця, досягати поставленої мети, уміння стримувати себе у конфліктній ситуації;
- формування вміння аналізувати свої почуття і почуття інших людей, а також вміння із розумінням ставитися до індивідуальних відмінностей у різних людей, виробляти навики справлятися з міжособистісними проблемами цивілізованим шляхом;
- не доручати дітям із вираженою агресивністю керівництво однолітками чи молодшими дітьми - це може спровокувати прояви жорстокості;
- зняття емоційної та м’язової напруги за допомогою елементів арт-терапії, малювання, ліплення, орігамі, роботи з кляксами, слухання музики, споглядання картин, використання «мішечку для крику», рухливих ігор, маніпуляції зі старим папером або газетами, «листками гніву», робота з легенькими м’ячиками, які можна кидати в мішень, м’якими подушками, які можна копати, жбурляти, штовхати;
- навчання навичкам розпізнання і контролю негативних емоцій, формування у дітей потреби говорити про свої проблеми, профілактика накопичення негативних емоцій за допомогою методики «Камінчик у черевичку»;
- формування здатності до емпатії, довіри, співчуття застосування технології «Я - повідомлення», яка дозволяє щиро говорити про свої почуття та емоції, не звинувачуючи ні в чому інших людей.
Наведений матеріал дає змогу комплексно працювати з проблемою булінгу у шкільному середовищі.

Додаток 1
Анкета для учнів
(для виявлення проявів насильства)
Любий друже! Дай, будь-ласка, відповіді на питання, по можливості чесно та відверто. Опитування анонімне, за свою відвертість ти ні в якому разі не постраждаєш.
Запитання Так Ні Не знаю
1. Як ти вважаєш,чи потрібно реагувати на насильство (якщо воно скоєне на твою адресу)?
2. Чи є насилля з боку школярів у твоєму класі?
3. Учні, схильні до різноманітних проявів агресивної поведінки, та булінгу є у твоєму класі?
4. На вашу думку, психологічне насильство при третируванні переважає над фізичним?
5. Чи завжди суб’єкти, що скоюють насильство є покараними?
6. Особисто ти ставишся до проявів агресії негативно?
7.Таке негативне явище, як булінг, можна проігнорувати?
8. Булінг, на твою думку, один із найбільш негативних проявів не схвалюваної з боку суспільства поведінки.
9. Негативні звички (куріння,алкоголь,наркотики) - є основним джерелом виникнення булінгу?
10. Як ви думаєте,чи можна уникнути насильства у школі?
11. Ти можеш протистояти тиску з боку булерів?
12. Ти знаєш, до кого звернутись по допомогу у випадку булінгу?
13. Ти зможеш підтримати жертву третирувань та цькувань?
Дякуємо за співпрацю, шкільний психолог та соціальний педагог.


Додаток 2

Одним з найважливіших напрямків роботи соціально-психологічної служби школи з подолання проявів булінгу є робота з батьками учнів, що стали жертвами третирування, які у переважній більшості випадків не вміють правильно поводитись у ситуації, що склалась навколо їхньої дитини. Пропонуємо рекомендації батькам щодо правил спілкування з дітьми які страждають від булінгу.
Пам'ятка для батьків
Як припинити третирування дитини у школі та допомогти їй?
1. Перш за все необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву». Ніякої надмірної опіки чи, навпаки деспотизму, покарань та побиття за провину.
2. Окрім того необхідно обов'язково питати дитину, як справи у неї у школі, маючи на увазі не тільки оцінки, а й відносини з однокласниками. Обережно задавайте питання, оскільки цькування може бути не тільки відкритим, а й прихованим, пасивним, наприклад: небажання сидіти за однією партою, грати в одній команді, ігнорування тощо. Якщо ви відчули певні негаразди, поговоріть з дитиною та її класним керівником.
3. Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між двома дітьми, яка може бути залагоджена власними силами, краще надати дитині можливість самостійно розібратись та навчитись відстоювати власні інтереси.
4. Якщо ж третирування набуло вже великих розмірів, проаналізуйте разом з дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет у класі. Наприклад, якщо дитину дражнять з-за надмірної ваги варто записати її у спортивну секцію.
5. Якщо ваша дити
Що таке новий коронавірус?
Новий коронавірус 2019 року (SARS-CoV-2, або 2019-nCoV) - це новий вірус, який спричиняє розвиток респіраторних захворювань у людей (зокрема гострої респіраторної хвороби COVID-19) та може передаватися від людини до людини. Цей вірус уперше був ідентифікований під час розслідування спалаху в м. Ухань, Китай (грудень 2019 року).

Симптоми
У людини, інфікованої SARS-CoV-2, розвивається респіраторне захворювання різної тяжкості із такими основними симптомами:
· гарячка;
· кашель;
· задишка (ускладнене дихання).
Симптоми можуть проявитися через 2-14 днів після зараження новим коронавірусом. У багатьох пацієнтів SARS-CoV-2 спричиняє запалення обох легень.

Як захиститися від інфікування:
· уникайте близького контакту з тими, хто має гарячку або кашель;
· не торкайтеся обличчя немитими руками;
· часто мийте руки з милом чи обробляйте дезінфекційними засобами;
· ретельно готуйте їжу, зокрема м’ясо і яйця;
· уникайте незахищеного контакту з дикими та свійськими тваринами.

Як запобігти поширенню інфекції:
· якщо відчуваєте симптоми респіраторного захворювання, обмежте контакти з іншими людьми і використовуйте захисну маску для обличчя (її слід регулярно заміняти/знезаражувати);
· якщо ви відвідували країни, де зафіксовано випадки COVID-19, і протягом 2 тижнів після цього у вас виникли симптоми респіраторного захворювання, негайно зверніться по медичну допомогу;
· під час кашлю та чхання прикрийте рот і ніс зігнутим ліктем чи одноразовою серветкою, після чого викиньте серветку та вимийте руки;
· дезінфекція поверхонь, яких торкалася інфікована людина.

Де можна відстежувати актуальну інформацію про коронавірус SARS-CoV-2 у світі?
Головний інформаційний ресурс - ’офіційна сторінка Всесвітньої організації охорони здоровяHYPERLINK "https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019" \t "_blank" ,  <https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019>де створене спеціальне сховище даних і актуальних інструкцій з епідеміологічних особливостей, профілактики і клінічного ведення нового коронавірусу. Цю інформацію оновлюють щоденно.
На
сайті Європейського центру з профілактики та контролю захворювань <https://www.ecdc.europa.eu/en/novel-coronavirus-china> є інформація щодо правильного поводження із контактами високого та низького ступенів ризику.
Також була створена онлайн-платформа для відстеження актуальної інформації щодо нового коронавірусу на
сайті Університету Джона Гопкінса <https://hub.jhu.edu/2020/01/23/coronavirus-outbreak-mapping-tool-649-em1-art1-dtd-health/>.

Нова коронавірусна інфекція COVID-19 <https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/koronavirusna-infekciya-covid-19> і грип мають схожу клінічну картину. В обох випадках розвивається респіраторне захворювання, що може мати як легкий перебіг, так і важку форму і навіть призвести до смерті.

У чому схожість?
Новий коронавірус SARS-CoV-2 і віруси грипу передаються краплинним шляхом. Тому запобігти поширенню інфекції допоможуть такі заходи, як гігієна рук і дотримання етикету кашлю: руки треба мити з милом, часто і ретельно, а кашляти і чхати слід у згин ліктя або в одноразову серветку.
У чому відмінність?
Грип має менший інкубаційний період (час від зараження до появи симптомів) і коротший послідовний інтервал (час між послідовними випадками), ніж коронавірусна інфекція.
Послідовний інтервал для COVID-19 оцінюють у 5-6 днів, а для вірусів грипу він становить 3 дні. Це означає, що грип може поширюватися швидше, ніж COVID-19. Передбачається, що інфікована вірусом SARS-CoV-2 людина може заразити від 2 до 2,5 осіб, - це більше, порівняно з грипом. Проте, оцінки як SARS-CoV-2, так і вірусів грипу дуже контекстні та специфічні для часу, що ускладнює прямі порівняння.
Діти є важливими факторами передавання вірусу грипу в суспільстві. Для вірусу SARS-CoV-2 початкові дані показують, що діти інфікуються рідше, ніж дорослі, і частота випадків у віковій групі до 19 років є низькою. Попередні дані, отримані в КНР, показують, що діти заражаються від дорослих, а не навпаки.
МОН підготувало Рекомендований алгоритм дій керівника закладу освіти у разі виявлення в учня або працівника школи ознак ГРЗ (Додаток до Листа МОН «Рекомендований алгоритм дій керівника ЗЗСО у разі виявлення у здобувача освіти та/або працівника ЗЗСО ознак гострого респіраторного захворювання» № 1/9-490 від 28.08.2020). (
’Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 22.08.2020 № 50 затверджено Протиепідемічні заходи у закладах освіти на період карантину у звязку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19). <https://pedpresa.com.ua/203076-50-2.html>
Керівник ЗЗСО в межах компетенції має забезпечити виконання зазначеної постанови. До початку навчального року необхідно визначити порядок відокремлення осіб, у яких виявлено ознаки гострого респіраторного захворювання, від інших здобувачів освіти та працівників ЗЗСО, а також процедуру інформування батьків (інших законних представників) та консультування з ними і сімейними лікарями/органами управління охороною здоров’я для прийняття узгодженого рішення щодо направлення дітей (з батьками або особами, які їх заміняють) додому або (за наявності підстав) щодо направлення учнів/педагогів/працівників до закладу охорони здоров’я.
І.   Дії керівника ЗЗСО у разі виявлення у здобувача освіти ознак гострого респіраторного захворювання
1. У разі виявлення у здобувача освіти ознак гострого респіраторного захворювання, до приїзду батьків або інших законних представників дитини, здобувачі освіти знаходяться в масках постійно до вирішення питання щодо направлення їх додому чи до закладу охорони здоров’я.
2. До прийняття відповідного рішення необхідно направити здобувача освіти до спеціально відведеного приміщення ЗЗСО в супроводі працівника закладу освіти (ним може бути медичний працівник закладу або, в разі відсутності медичного працівника, класний керівник або інший працівник закладу (далі - уповноважена особа), визначений керівником закладу або його заступником) та невідкладно поінформувати батьків (інших законних представників). Переконайтеся в тому, що батьки здобувача освіти знають, як зв’язатися з уповноваженою особою. Ця особа має бути забезпечена стандартними засобами захисту, а також повинна дотримуватися заходів безпеки при догляді за особами з підозрою на COVID-19: носити маску і дотримуватися необхідної дистанції.
У разі, якщо дитина налякана і болісно переживає власний стан, уповноважена особа має заспокоїти дитину і залишатися з нею в окремому приміщенні, що добре провітрюється, не знімати маску і дотримуватися дистанції.
3. Медичний працівник або уповноважена особа має надіслати екстрене повідомлення форми 058/о про підозру на інфекційне захворювання до лабораторного центру (відповідного його підрозділу).
4. Медичний працівник або уповноважена особа закладу реєструє випадок в журналі реєстрації форми ОбО/о.
5. Медичний працівник або уповноважена особа телефонує батькам та/або сімейному лікарю, викликає (за потреби) швидку допомогу, після прибуття батьків відправляє з ними дитину додому. За наявності показань для госпіталізації швидка медична допомога доставляє дитину до стаціонару.
6. Медичний працівник або уповноважена особа співпрацює з епідеміологами лабораторного центру в ході епідеміологічного розслідування і допомагає їм визначати коло контактних осіб:
· які разом знаходилися у шкільному транспорті;
· які знаходилися разом в одному приміщенні (класі);
· які контактували в побуті.
7. Ніхто з працівників ЗЗСО, у тому числі медичний працівник чи уповноважена особа, які опікуються підозрілим випадком або підтвердженим випадком COVID-19, не має права розголошувати імені хворого або того, у кого підозрюють COVID-19, задля збереження лікарської таємниці. Обов’язок закладу освіти - запобігати булінгу та стигматизації у зв’язку з COVID-19.
ІІ. Дії керівника ЗЗСО у разі отримання позитивного тесту на SARS-CoV2 у здобувача освіти:
У разі отримання позитивного результату тестування на SARS-CoV2 здобувача освіти необхідно:
· направити додому на самоізоляцію контактних осіб (клас, групу) (згідно з Додатком 2 до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)») на 14 днів.
· забезпечити позачергове проведення дезінфекції та генеральне прибирання приміщення школи/класу, салону шкільного автобуса тощо;
· для класу/групи, яка перебуває на самоізоляції, організувати освітній процес за допомогою технологій дистанційного навчання;
· якщо захворювання на COVID-19 підтвердилося і в контактних осіб, директор школи може прийняти рішення про організацію освітнього процесу за допомогою технологій дистанційного навчання для кількох класів або закладу освіти в залежності від наявності підтверджених випадків в одному чи кількох класах;
· медичний працівник закладу або уповноважена особа має співпрацювати з епідеміологами лабораторного центру в ході епідеміологічного розслідування.

ІІІ. Якщо на COVID-19 захворів учитель, інший працівник ЗЗСО необхідно:
1. працівники ЗЗСО, які перебували у контакті з особами, в яких лабораторно підтверджено захворювання на COVID-19, не виходять на роботу та невідкладно звертаються за медичною допомогою;
2. якщо температура, кашель, нежить у працівника школи з’явилися під час роботи, він має невідкладно залишити заклад освіти і звернутися до закладу охорони здоров’я за медичною допомогою; якщо ж у нього виникли такі небезпечні симптоми, як задишка, частий сухий кашель, біль у грудній клітці, температура, яку складно знизити, виражена блідість чи синюшність шкіри, повторне блювання, необхідно викликати екстрену допомогу, попередивши медиків, що є підозра на COVID-19
У приміщенні, де знаходився хворий вчитель/працівник, слід провести поза графіком провітрювання та дезінфекцію поверхонь.
МОН підготувало Рекомендований алгоритм дій керівника закладу освіти у разі виявлення в учня або працівника школи ознак ГРЗ (Додаток до Листа МОН «Рекомендований алгоритм дій керівника ЗЗСО у разі виявлення у здобувача освіти та/або працівника ЗЗСО ознак гострого респіраторного захворювання» № 1/9-490 від 28.08.2020).
Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 22.08.2020 № 50 затверджено Протиепідемічні заходи у закладах освіти на період карантину у звязку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19). <https://pedpresa.com.ua/203076-50-2.html>
Керівник ЗЗСО в межах компетенції має забезпечити виконання зазначеної постанови. До початку навчального року необхідно визначити порядок відокремлення осіб, у яких виявлено ознаки гострого респіраторного захворювання, від інших здобувачів освіти та працівників ЗЗСО, а також процедуру інформування батьків (інших законних представників) та консультування з ними і сімейними лікарями/органами управління охороною здоров’я для прийняття узгодженого рішення щодо направлення дітей (з батьками або особами, які їх заміняють) додому або (за наявності підстав) щодо направлення учнів/педагогів/працівників до закладу охорони здоров’я.
І.   Дії керівника ЗЗСО у разі виявлення у здобувача освіти ознак гострого респіраторного захворювання
1. У разі виявлення у здобувача освіти ознак гострого респіраторного захворювання, до приїзду батьків або інших законних представників дитини, здобувачі освіти знаходяться в масках постійно до вирішення питання щодо направлення їх додому чи до закладу охорони здоров’я.
2. До прийняття відповідного рішення необхідно направити здобувача освіти до спеціально відведеного приміщення ЗЗСО в супроводі працівника закладу освіти (ним може бути медичний працівник закладу або, в разі відсутності медичного працівника, класний керівник або інший працівник закладу (далі - уповноважена особа), визначений керівником закладу або його заступником) та невідкладно поінформувати батьків (інших законних представників). Переконайтеся в тому, що батьки здобувача освіти знають, як зв’язатися з уповноваженою особою. Ця особа має бути забезпечена стандартними засобами захисту, а також повинна дотримуватися заходів безпеки при догляді за особами з підозрою на COVID-19: носити маску і дотримуватися необхідної дистанції.
У разі, якщо дитина налякана і болісно переживає власний стан, уповноважена особа має заспокоїти дитину і залишатися з нею в окремому приміщенні, що добре провітрюється, не знімати маску і дотримуватися дистанції.
3. Медичний працівник або уповноважена особа має надіслати екстрене повідомлення форми 058/о про підозру на інфекційне захворювання до лабораторного центру (відповідного його підрозділу).
4. Медичний працівник або уповноважена особа закладу реєструє випадок в журналі реєстрації форми ОбО/о.
5. Медичний працівник або уповноважена особа телефонує батькам та/або сімейному лікарю, викликає (за потреби) швидку допомогу, після прибуття батьків відправляє з ними дитину додому. За наявності показань для госпіталізації швидка медична допомога доставляє дитину до стаціонару.
6. Медичний працівник або уповноважена особа співпрацює з епідеміологами лабораторного центру в ході епідеміологічного розслідування і допомагає їм визначати коло контактних осіб:
· які разом знаходилися у шкільному транспорті;
· які знаходилися разом в одному приміщенні (класі);
· які контактували в побуті.
7. Ніхто з працівників ЗЗСО, у тому числі медичний працівник чи уповноважена особа, які опікуються підозрілим випадком або підтвердженим випадком COVID-19, не має права розголошувати імені хворого або того, у кого підозрюють COVID-19, задля збереження лікарської таємниці. Обов’язок закладу освіти - запобігати булінгу та стигматизації у зв’язку з COVID-19.
ІІ. Дії керівника ЗЗСО у разі отримання позитивного тесту на SARS-CoV2 у здобувача освіти:
У разі отримання позитивного результату тестування на SARS-CoV2 здобувача освіти необхідно:
· направити додому на самоізоляцію контактних осіб (клас, групу) (згідно з Додатком 2 до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)») на 14 днів.
· забезпечити позачергове проведення дезінфекції та генеральне прибирання приміщення школи/класу, салону шкільного автобуса тощо;
· для класу/групи, яка перебуває на самоізоляції, організувати освітній процес за допомогою технологій дистанційного навчання;
· якщо захворювання на COVID-19 підтвердилося і в контактних осіб, директор школи може прийняти рішення про організацію освітнього процесу за допомогою технологій дистанційного навчання для кількох класів або закладу освіти в залежності від наявності підтверджених випадків в одному чи кількох класах;
· медичний працівник закладу або уповноважена особа має співпрацювати з епідеміологами лабораторного центру в ході епідеміологічного розслідування.

ІІІ. Якщо на COVID-19 захворів учитель, інший працівник ЗЗСО необхідно:
1. працівники ЗЗСО, які перебували у контакті з особами, в яких лабораторно підтверджено захворювання на COVID-19, не виходять на роботу та невідкладно звертаються за медичною допомогою;
2. якщо температура, кашель, нежить у працівника школи з’явилися під час роботи, він має невідкладно залишити заклад освіти і звернутися до закладу охорони здоров’я за медичною допомогою; якщо ж у нього виникли такі небезпечні симптоми, як задишка, частий сухий кашель, біль у грудній клітці, температура, яку складно знизити, виражена блідість чи синюшність шкіри, повторне блювання, необхідно викликати екстрену допомогу, попередивши медиків, що є підозра на COVID-19
У приміщенні, де знаходився хворий вчитель/працівник, слід провести поза графіком провітрювання та дезінфекцію поверхонь.